Як же я люблю своє місто! Кращого в світі немає... Гуляти Києвом - це давня звичка, емоційна потреба та естетична насолода!

В суботу погуляли трохи улюбленими місцями під фотографічний настрій :-)

Старий Поділ, квітучі дерева, красиві будинки, весела молодь, дорогі серцю храми, яскравий Андріївський, святкова Михайлівська, чопорна Софіївська, - це все мій Київ! Йому і присвячую свої скромні фотовправи.

Весна прийшла в наш край, але поки що якось нерішуче. Тільки сонечко та травичка нам обіцяють щось цікаве незабаром...

А тим часом в Україні є місця, де тиждень тому (навіть більше) вже все цвіло і цвітом буяло - це самий південь Одеської області, дунайський порт Вилкове, що на кордоні з Румунією, так звана українська Венеція.


Вилкове дійсно схоже на Венецію - канали замість вулиць, мости та місточки замість переходів, човни замість машин. Про все це розповідь буде далі.
А зараз я хочу показати весну. Ми побачимо її таку, напевно, десь через тиждень, а там це все ВЖЕ відбувалося в минулі вихідні.

Присвячую цей пост другій річниці спільноти мандрівників "Добре, що поїхали".
Та хочу згадати, як і де святкували першу річницю :-)

Одноденний тур "Витачів - Трипілля" був вибраний для цієї події після он-лайн голосування.

Перше, що нас вразило у Витачіві, - то були краєвиди! З високого берега Дніпра ми вдивлялися в протилежний берег... А перед нами був красень Дніпро!

Клуб мандрівників "Добре, що поїхали" знову покликав нас в дорогу...
І ми, звичайно ж, поїхали :-)
Цього разу недалеко - в район Білої Церкви, що на Київщині, і ненадовго - всього на один день.

Погода в минулу неділю (8 лютого), самі знаєте, яка була! Спочатку туман, потім дощ! І оце ми замість того, щоб сидіти вдома та лежати під ковдрою біля телевізора, поїхали на екскурсію :-) І не пошкодували! Стільки всього цікавого почули та побачили, що вражень вистачить надовго.

Поїхали ми на вихідні у Москву святкувати ювілей невістки (дружини брата). А було це саме тоді, коли газовий конфлікт між Україною та Росією (маю на увазі тільки уряди країн, а не народи!) досяг свого апогею. Ми їхали до близьких родичів, тому ще в поїзді поклялися собі не починати ніяких політичних суперечок, і, головне, не реагувати на провокації з боку самих родичів - ну люблять вони покритикувати Україну, ну нічого тут не поробиш - їх кожного дня цьому вчать з екранів телевізора...

Побачивши рідні обличчя, а особливо трьох маленьких дівчаток, дві з яких народилися 2,5 роки тому, а третя - 5,5 років, ми розчулились так, що всі уряди, країни, конфлікти, суперечки взагалі полетіли десь у відкритий космос і зникли у чорній дірі :-))) Маленькі янголята заповнили собою весь простір, всі почуття та думки.
( Читати ч.1, ВЕСЕЛУ )

Отже, ми зробили це! Вперше самі організували для нашої невеличкої групи в 6 чоловік далеку подорож, аж на Львівщину, і все у нас вийшло! Тепер можна порівнювати свою мандрівку з професійно організованною :-). Ну що, як завжди, і там і там є свої плюси та мінуси :-)))

( Детально для тих, кому цікаво )

Загальні враження дуже позитивні, і ось чому,
по-перше, я дуже вдячна своїм друзям за компанію та азарт, з яким вони подорожують. Саме азарт допомогає долати всі перешкоди, суперечки та труднощі мандрівки. Цей азарт заряджає один одного, допомагає та підтримує нас. Після цієї подорожі я можу впевненно сказати: ми - команда! І небагато знайдеться таких ненормальних, як ми :-) Якщо ж я помиляюсь, і таких шалених дослідників своєї країни насправді багато - то це просто чудово! :-)
по-друге, кожний день приносив відкриття, справжнє відкриття та таке, що подих перехоплювало й хотілося просто стрибати від щастя. Особисто для мене, в перший день - це був Потелич з його унікальною дерев'яною церквою Св.Духа, в другий день - Свірж з його замком та краєвидами, в третій день - село Кульчиці з музеєм Петра Сагайдачного. Якщо до цього ще додати такі українські перлини, як Жовкву та Крехів, Старе Село та Унів, Самбір та Городок, і нарешті, сам Львів, то можна точно сказати - подорож була більш ніж вдалою! Вона була шикарною! Вона була цікавою! Вона була унікальною! І дай нам Боже сили та азарту мандрувати своєю країною так і далі.

Ну а тепер, невеличкий фотоанонс перед тим, як з'явиться обов'язкова фоторозповідь про цю мандрівку:

Подорожуємо ми вже декілька років. Свого транспорту в нас немає, але є багато друзів та однодумців. Вони нам добре допомагають здійснювати свою мрію - об'їхати всю Україну та побачити всі її храми.
Цей високосний рік був для нас ювілейним і дуже щасливим. Не обійшлося, правда, без втрат, але це зовсім інша історія...
Ми багато подорожували Україною, об'їздили 14 областей, побачили 65 міст та сіл, відвідали 3 європейські країни, здійснили 19 мандрівок (від одноденних до багатоденних), мали справу з 6 туристичними фірмами, та нафотографували десятки гігабайт світлин. В цьому році ми нарешті знайшли для себе форму та спосіб систематизувати та опублікувати свої роботи. Все описати та обробити ми, звичайно, не встигли, але дещо все-таки зробили - це 4 опубліковані фоторозповіді на PICASі та один фотороман про Краків тут в ЖЖ.

По прикладу haidamac та bulka, яких я з задоволенням читаю, підбиваю підсумки року, що йде, та публікую невеличкий фотодайджест.

Ідея створити цікаві серії з життя за кордоном народилася вже після нашого другого візиту до Європи. Представлені тут серії будуть розвиватися та доповнюватися в наступних наших альбомах.
А поки що ось те, що є після Кракова: три серії "Транспорт", "Кафе та ресторани", "Оригінальна робота".

Краків - веселе, яскраве та пишне місто. Кількість свят та розваг на вулицях просто вразила!
Наприклад, нерухомі фігури, які оживають, як тільки отримають гроші. Вони різні, їх багато, вони розігрують сценки або глядачів.

Тут можна подивитися, як нам було добре в Кракові!